Проект концепції загальнодержавної
цільової соціальної програми «збереження і розвиток
трудового потенціалу України на 2008-2017 роки»

Основною ознакою сучасного етапу цивілізаційного розвитку є різке зростання ролі людини в системі факторів виробництва, що зумовлює необхідність глибокої соціальної переорієнтації економічних пріоритетів. Людина ставиться в центр соціально-економічної системи. Відбувається більш повне задоволення всього спектра її потреб, включаючи потребу в самореалізації, і одночасно сама людина стає кінцевою метою виробництва і умовою його сталого розвитку. У світі на перший план висувається забезпечення більш повного розвитку і реалізації людського потенціалу, забезпечення гідних умов праці та підвищення якості життя.
Збереження і розвиток трудового потенціалу України – це стратегічне завдання щодо забезпечення сталого розвитку України.

Головною проблемою нашого суспільства є те, що основній рушійній силі економічного зростання і забезпечення добробуту людей, нажаль, не знайшлося місця в програмних документах усіх попередніх урядів.

Однією з основних причин, що стримують розвиток трудового потенціалу в Україні, є демографічна криза.

Відбувається звуження демографічної бази відтворення трудового потенціалу через трудову еміграцію працездатного населення, скорочення тривалості життя, погіршення вікової структури і в перспективі скорочення трудових ресурсів.

Зростає тенденція нестачі економічно-активного населення у більшості регіонів України: уже понад 27,6 % промислових і 59,8 % сільськогосподарських підприємств відчувають нестачу кваліфікованих робочих кадрів.

Аналіз показує, що гіпертрофована модель соціально-економічних відносин була породжена тим, що перевага раніше надавалась фізичному та природному капіталу. Саме на них були спрямовані основні зусилля та економічні і фінансові ресурси. Людському капіталу була відведена роль ресурсного забезпечення за залишковим принципом, що спричинило зміни в системі продуктивних сил і виробничих відносин.

Економічні та соціальні чинники призвели до загострення проблем офіційного і прихованого безробіття, поширення неформальної зайнятості, зовнішньої та внутрішньої міграції, зниження національного інтелектуального та освітнього потенціалу, значного розшарування населення за рівнем доходів, порушення принципів справедливості при розподілі державної власності і колишніх заощаджень населення.

Основні причини виникнення проблеми, нерозв’язання якої може призвести до створення загрози національним інтересам у соціальній сфері країни:

низький рівень народжуваності, високий рівень смертності;

недостатній рівень доходів населення, необхідний для забезпечення відтворювальних процесів життєдіяльності людини;

поляризація суспільства на малу частку багатих людей і переважну більшість малозабезпечених громадян;

значна частка населення, яке живе за межею бідності;

суттєве звуження сфери безоплатних соціальних, державних послуг і недоступність для багатьох якісних платних послуг.

Гострою залишається проблема охорони праці, упровадження необхідних санітарно-гігієнічних умов на робочих місцях та профілактики професійних захворювань на підприємствах малого, середнього та великого бізнесу.

Україна на початку незалежності посідала перше місце за основними показниками соціально-економічної сфери з усіх республік колишнього СРСР. На теперішній час Україна має номінальну заробітну плату в 4 рази нижче, ніж країни Прибалтики, удвічі нижче, ніж у Російській Федерації, у півтора рази – ніж у Республіці Казахстан і на 30 % – ніж у Республіці Білорусь, не говорячи вже про колишні постсоціалістичні країни, які ввійшли до Євросоюзу.

Уряди України неодноразово звертали увагу на вирішення вищезазначених проблем: на цей час розроблялися і подавалися до впровадження різні державні програми.  На жаль, вони в більшості своїй не проходили широкого обговорення, їх заходи не були об’єднані в Єдину Програму.

У зв’язку із зазначеним Мінекономіки разом з іншими зацікавленими центральними органами виконавчої влади і за участю громадських організацій та науковців відповідно до вимог чинного законодавства України розробило проект Концепції загальнодержавної цільової соціальної програми “Збереження і розвиток трудового потенціалу України на 2007 – 2017 роки”.

Концепція розроблена відповідно до вимог Конституції України, законів України і норм міжнародного права, Закону України “Про державні цільові програми” та постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 106 “Про затвердження Порядку розроблення та виконання державних цільових програм” та Глобального плану дій по охороні здоров`я працюючих на 2008–2017 роки, схваленого на сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров`я.
Програма буде базуватися на науково-теоретичних і прикладних дослідженнях вітчизняних та зарубіжних науковців, на передовому зарубіжному досвіді, адаптованому до українських реалій, нормативно-правових актах, які формують основну стратегію розвитку і збереження трудового потенціалу.

Метою Програми є створення правових, економічних, соціальних і організаційних засад щодо збереження, відтворення та трудового потенціалу  шляхом:
 
створення сприятливих умов для зміцнення сім’ї та підвищення народжуваності та тривалості життя;

отримання середньої, професійно-технічної та вищої освіти, підготовки кадрів, безперервного навчання відповідно до потреб людини та суспільних потреб;

забезпечення професійної підготовки кадрів та їх професійного розвитку відповідно до потреб економіки, роботодавців та особистих інтересів працівників, пов’язаних з їхньою самореалізацією, з метою підвищення продуктивності праці та забезпечення якісного виконання робіт (надання послуг);

сприяння продуктивній і вільно обраній зайнятості населення, підвищення його економічної активності; 

поліпшення умов охорони праці, зниження ризику втрати здоров’я і недопущення втрати життя працюючих на виробництві;

забезпечення належного рівня соціального захисту працюючого і непрацюючого населення;
посилення відтворювальної, стимулюючої та регулюючої функцій заробітної плати та забезпечення зростання реальних доходів населення;

забезпечення захисту прав і гарантій працюючих у сфері соціально-трудових відносин;
проведення ефективної міграційної політики.

Програма передбачає посилення регуляторного впливу держави за такими напрямами: зміцнення здоров’я і збільшення тривалості життя населення шляхом:

забезпечення громадян доступним житлом;

підвищення рівня та якості життя;

зниження передчасної смертності;

збільшення тривалості економічної та громадської активності людей;

скорочення рівня захворюваності, травматизму та спричиненої травматизмом інвалідності;

поліпшення здоров’я населення, підвищення народжуваності та всебічного зміцнення інституту сім’ї.

Визначена проблема в Програмі буде розв’язуватися шляхом виконання таких завдань:

підвищити рівень та якість життя за рахунок зростання реальних доходів населення;

збільшити реальну допомогу держави у сфері охорони здоров’я, освіти, пенсійного забезпечення та системи страхування;

підвищити роль сім’ї в державі і на цій основі збільшити кількість шлюбів і зменшити кількість розлучень;

проводити загальнодержавну ефективну міграційну політику, яка б найбільшою мірою відповідала національним інтересам України, її соціально-економічному, політичному, культурно-етнічному розвитку, сприяти розв’язанню геостратегічних та геоекономічних проблем;

впроваджувати сучасні ресурсо- та енергозберігаючі, екологічно безпечні технології;

не менше ніж у 3 – 4 рази підвищити рівень інноваційності у виробництві;

створити умови для забезпечення загальнодоступної, своєчасної та якісної медичної допомоги для всіх верств населення, запровадити систему загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування;

розширити можливості загальнодоступного повноцінного відпочинку і оздоровлення населення;

поліпшити умови праці жінок шляхом вивільнення їх від виробництва з важкими та шкідливими умовами праці, надати можливості для роботи на умовах гнучкого режиму праці;

забезпечити розвиток ринку житла, функціонування сім’ї на всіх етапах її життєдіяльності за рахунок створення розвинутої соціальної інфраструктури, державних та недержавних служб соціальної допомоги;

забезпечити доступну, якісну та безоплатну повну загальну середню освіту, інтегрування професійно-технічної, вищої та післядипломної освіти України в міжнародну освітню систему;

створити належні умови для запровадження системи навчання протягом усього життя;

створити якісні робочі місця на базі широкого розвитку малого і середнього бізнесу, самозайнятості на основі інвестиційно-інноваційного механізму;

стимулювати працевлаштування для окремих соціально-демографічних груп населення (молоді, жінок, інвалідів, військовослужбовців, звільнених з військової служби, тощо);

знизити рівень та тривалість безробіття шляхом реалізації заходів активної політики на ринку праці;

забезпечити захист прав і гарантій громадян шляхом розвитку соціального діалогу між державою, профспілками та роботодавцями на всіх рівнях;

посилити нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю;

вдосконалити правові норми регулювання соціально-трудових відносин в альтернативних секторах економіки;

забезпечити подальшу гармонізацію законодавства з питань соціально-трудових відносин з міжнародними та європейськими нормами;

створити умови для стимулювання продуктивної праці, підприємницької та ділової активності;
забезпечити подальший розвиток ринкових механізмів регулювання оплати праці і підвищити роль колективних договорів та угод на всіх рівнях соціального партнерства;

забезпечити профілактику та знизити рівень виробничого травматизму та професійних захворювань, зменшити фактори шкідливого впливу на організм працюючих та скоротити кількість робочих місць із шкідливими та важкими умовами праці;

вивести з експлуатації будівлі та споруди, що перебувають в аварійному стані, зменшити кількість робочих місць з небезпечними, шкідливими та несприятливими умовами праці;

стимулювати інвестування в екологічно чисті технології та створити безпечні умови праці;

підвищити ефективність системи управління охороною праці на всіх рівнях, створити систему навчання з питань охорони праці для працівників підприємств, установ та організацій усіх форм власності.

Шляхи і способи розв’язання проблеми:

- участь соціальних партнерів у розробленні та реалізації Програми;

- поліпшення демографічної складової трудового    потенціалу;

- розвиток освітньої бази;

- запобігання розповсюдженню і профілактики соціально значущих (хвороби системи кровообігу, серцево-судинних, діабет та інші) та соціально небезпечних хвороб, алкоголізму, наркоманії, ВІЛ/СНІД, туберкульозу;

- зайнятість;

- охорона праці та вдосконалення системи медичного обслуговування працюючого населення.

Строк виконання Програми: 2008 – 2017 роки

Етапи виконання програми: І етап  – 2008 – 2011 роки;
                                                ІІ етап – 2012 – 2014 роки;
                                                ІІІ етап – 2015 – 2017 роки.

Очікувані результати виконання Програми, визначення її ефективності

1. Забезпечення на основі соціального діалогу гідної праці, підвищення заробітної плати та доходів населення до рівня, який забезпечить процеси відтворення, добробут і якість життя

.
2. Зростання якості трудового потенціалу України.

3. Досягнення гідного рівня соціального забезпечення.

4. Забезпечення відповідного рівня та якості життя працюючих згідно із соціальними стандартами Євросоюзу.

5. Викоренення бідності серед зайнятого населення.

6. Забезпечення доступу населення до якісної неперервної освіти, системи підготовки кадрів та навчання впродовж життя.

7. Забезпечення мобільності трудового потенціалу через доступність ринку житла.

8. Забезпечення реформування системи охорони здоров’я працюючих у відповідно до стандартів ВОЗ, поширення стандартів здорового способу життя шляхом забезпечення необхідних послуг з охорони здоров’я, відпочинку та дозвілля сім’ї.

9. Забезпечення гендерної рівності, викоренення найгірших форм дитячої праці та будь-яких проявів дискримінації у сфері праці.

10. Запобігання втратам висококваліфікованого трудового потенціалу від зовнішньої трудової міграції, припинення відтоку мозків  та продуктів інтелектуальної власності з України.

 11. Значне збільшення середнього класу як основного прошарку населення, що забезпечить стабілізацію в суспільстві.

12. Забезпечення умов для того, щоб до середнього класу належали лікарі, вчителі, вчені, інженерно-технічні працівники та інші.

Передбачається, що участь у формуванні і подальшому виконанні Програми будуть брати центральні та місцеві органи виконавчої влади, промислові,  сільськогосподарські та інші підприємства, установи і заклади (незалежно від форми їх власності), підприємства, установи і заклади МОЗ, МОН, профспілки, організації роботодавців.

Тому нинішній Уряд на основі консультацій з профспілками, організаціями роботодавців та науковцями ініціює необхідність розроблення та запровадження Єдиної комплексної Загальнодержавної цільової соціальної програми збереження і розвитку трудового потенціалу України на довгострокову перспективу.